У попередній частині ми розглянули передісторію Євхаристії пройшовши крізь Старий Завіт, тепер ми зануримось у Новий Завіт щоб осягнути символізм та встановлення цього Таїнства самим Ісусом Христом.
Новий Завіт, встановлення
1. Вифлеєм
Ісус народився у Вифлеємі, що єврейською означає “Дім Хліба”.
2. Агнець Божий
“Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає” (Йо 1:29). Йоан Хреститель цими словами вказує на Ісуса, використовуючи важливість ягняти у Старому Завіті. Саме у смерті та воскресінні Ісуса ці слова здійснюються, і статочно – у способі, яким Він вибрав залишитись з нами “по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28:20), тобто – у Євхаристії. З цієї причини священик використовує ці слова Йоана Хрестителя під час Меси, коли підносить освячену Гостію: “Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає”.
3. Чудо помноження хлібів
Ісус сам передвістив Євхаристію перед її встановленням для того щоб приготувати своїх учнів до її прийняття. У нагодуванні п’яти тисяч Він виконує ті ж чотири дії, які Він повторить під час Тайної Вечері: “узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням” (Лк 9:16). І під час Тайної Вечері Матей пише: “Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це Моє тіло” (Мт 26:26).
4. Не просто символізм
Сам Ісус дав зрозуміти, що Він не говорив метафорично, коли сказав: “Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його Я дам, це – тіло Моє за життя світу” (Йо 6:51). Коли євреї сприймають це смішним у прямому сенсі – “Як отой може нам своє тіло дати їсти?” (Йо 6:52) – Ісус повторює, що не говорить метафорично: “Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі … Бо тіло Моє – їжа правдива, і кров Моя – правдивий напій” (Йо 6:53-55). І щоб погасити будь-який тип плутанини, Він додає нове слово: “хто споживає [грецьке “trogon”] Мене, житиме Мною” (Йо 6:57). Грецькою мовою “trogon” означає “жувати” або “гризти”, а не просто “їсти”. Багато Його учнів не змогли прийняти це чітке вчення, “відступилися від Нього і більше з Ним не ходили” (Йо 6:60,66).
5. Отче Наш
У Євангеліє від Матея унікальне слово виділяється під час молитви Отче Наш: “Хліб наш щоденний [грецьке “epiousios”] дай нам нині” (Мт 6:11). “Epiousios” не використовується ніде в Біблії, крім Лк 11:3, у тій самій молитві. Переклад Євангеліє від Матея святим Єронімом на латинську мову є більш дослівним і перекладає це слово як “надтілесний”. “Надтілесний” означає понад усяку матерію або вищий усіх речей. Тому багато отців Церкви розуміли прохання про “наш надтілесний хліб” як посилання на Євхаристію.
6. Встановлення Євхаристії
Під час Тайної Вечері, яка відбулася у контексті Пасхи, Ісус використовує багато згаданих символів та об’єднує їх у Встановленні Євхаристії. Ісус бере хліб, ламає його і каже: “Це – Моє тіло, що за вас віддається” (Лк 22:19). Потім Він бере чашу і каже: “Ця чаша – це Новий Завіт у Моїй крові” (Лк 22:20). Потім Він наказує їм: “Робіть це на згадку про Мене”. Науковці відзначають, що хоча це Вечеря відбулася в контексті Пасхи, ніде не згадується пасхальне ягня: сам Ісус є цим пасхальним агнцем (1Кор 5:7).
7. Дорога до Емаусу
Останній розділ Євангелія від Луки (Лк 24:13-35) дає короткий опис Меси, в якій братимуть участь учні, висвітлюючи дві частини Літургії: Літургію Слова, а потім – Літургію Євхаристії. Поки двоє учнів подорожували з Єрусалиму до Емаусу в неділю після розп’яття Ісуса, Ісус сам наблизився до них, хоча вони не впізнають Його. Спершу, “почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до Нього” (Лк 24:27). Коли Він сів з ними за стіл, він “взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони Його пізнали”. Вони повернулися до Єрусалиму і з подивом розповіли учням, “що сталося в дорозі і як вони Його пізнали при ламанні хліба” (Лк 24:35). Воскреслий Христос є знайдений у Євхаристії.
8. Перші християнські спільноти
У Діяннях Апостолів апостоли та учні святкували Євхаристію: “Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах” (Дії 2:42). Як уже згадувалося раніше, “ламання хліба” – це посилання на Євхаристію, коли Христос встановив її під час Тайної Вечері. Є багато інших прикладів: “А першого дня тижня [неділя], як ми зібралися, щоб хліб ламати …” (Дії 20:7).
9. Апостол Павло
Святий Павло стверджує, що Євхаристія – це справді тіло і кров Христа, і є наслідки для тих, хто приймає участь в ній негідно. “Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла?” (1Кор 10:16). Він також пише до Коринтян, кажучи: “Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню” (1Кор 11:23-29).
10. Одкровення
У Книзі Одкровення Йоан показує, що євхаристійне богослужіння відповідає і знаходить своє виконання у небесному богослужінні, “на шлюбній вечері Агнця” (Од 19:9). Йоан подає потужні образи, які відповідають Месі, показуючи, що християни вже беруть участь у небесному богослужінні. У Од 4-5 Йоан описує Пасхального Агнця, старійшин – “presbyteros”, що є грецьким словом для священиків – проголошення Божого одкровення, кадила, пісні, ангелів, молитви, поклоніння “Свят, Свят, Свят”, і т. д. Ці елементи показують, що Меса – це не винахід Церкви, але це дар, в якому християни вже беруть участь у досконалому небесному богослужінні.
Продовження – Частина 3, Церква, практика та розуміння Євхаристії
Автор: Vladimir Mauricio-Perez
Джерело: https://denvercatholic.org/the-eucharist-throughout-history-a-timeline/
Переклад з англійської: Максим Гонтар
